Пропонуємо інформацію про ще одну з вулиць нашого міста, яку було перейменовано відповідно до розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації №579 від 23 липня 2024 року «Про перейменування об’єктів топонімії в населених пунктах області».
Вулиця Короленка – вулиця Володимира Великого
Володимир Галактіонович Короленко (1853-1921 рр.) – визначний український та російський письменник, публіцист, гуманіст середини XIX – початку XX століття, громадський діяч і журналіст.
Народився 15 (27) липня 1853 року в Житомирі. В. Короленко походив із роду козаків. У Володимира було два брати і три сестри.
Батько письменника був суворим повітовим суддею та асесором. Мати була родом із Польщі, тому письменник із дитинства досконало знав польську мову. Його завжди захоплювала література. Дитинство хлопця минуло на Житомирщині, серед прекрасної української природи та народної культури, де він жив до 13 років.
Початкову освіту Короленко отримав у Житомирській гімназії, потім сім’я переїхала в Рівне, де він вступив до місцевого училища.
Завершуємо мандрувати Заудаївським мікрорайоном Прилук. До вашої уваги ще дві вулиці, які змінили свої назви в процесі дерусифікації.
Вулиця П. Чайковського – вулиця М. Лисенка
Петро Ілліч Чайковський (1840-1893) – російський композитор, диригент, педагог, громадський діяч, музичний журналіст, доктор музики.
Петро Чайковський народився 1840 року в місті Воткінську Вятської губернії в багатодітній родині інженера. У будинку Чайковського часто звучала музика. Його батьки захоплювалися грою на фортепіано, органі.
Всесвітню славу Чайковському принесли балети «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня», опери «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Орлеанська діва» та інші.
Наразі вулицю перейменовано на честь М. Лисенка.
Микола Віталійович Лисенко (1842-1912) – видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
Микола Віталійович народився 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії (нині Глобинський район).
Домашнім навчанням Миколи займалися мати та відомий поет А.А. Фет.
Продовжуємо мандрувати Заудаївським мікрорайоном Прилук. До вашої уваги ще одна вулиця, назву якої було змінено в процесі дерусифікації.
Вулиця Колективна – вулиця В. Завітневича
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» вулиця Колективна є комуністичною символікою та підлягає перейменуванню. Назва – на честь колективізації селянських господарств – більшовицької політики, що призвела до масових репресій і знищення частини селянства під гаслом «розкуркулення», організації Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні.
Наразі вулицю перейменовано на честь Василя Завітневича.
Василь Прокопович Завітневич (1899-1983) – український педагог, юрист, літературознавець, мовознавець, музикознавець, хоровий диригент.
Народився 24 квітня 1899 року в с. Замістя біля Прилук на Чернігівщині. Сім’я Завітневичів була великою: батько Прокіп, матір Параскева, шість дочок (із яких зрілого віку досягли лише три – Анастасія, Марія та Ольга) і син Василь. Батько займався господарством і підробляв на сплаві лісу по річках Десна й Дніпро. Батько помер під час навчання Василя в Прилуцькій чоловічій гімназії, тому, щоб завершити навчання, хлопець почав підзаробляти в м. Прилуки.
Ось ми й дійшли до останнього мікрорайону нашого міста – Заудаївського. Розповідаємо про ті вулиці, які змінили свої назви в процесі дерусифікації.
Вулиця І. Тургенєва – вулиця Миролюбна
Іван Сергійович Тургенєв (1818-1883) – російський письменник, поет, публіцист, драматург російської літератури XIX століття.
Ця постать відноситься до топонімів, що звеличують, увіковічують, пропагують і символізують державу-окупанта, її культуру. Один із найвідоміших маркерів російської імперії часів СРСР у міській топоніміці населених пунктів України, тому вулицю перейменовано на Миролюбну.
Вулиця Боброва – вулиця Героїв Прилук
Бобров Федір Олександрович (1898-1944) – радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-майор, Герой Радянського Союзу.
Брав активну участь у захопленні більшовиками влади в жовтні 1917 року (Жовтневий переворот), у 1918-1919 роках воював у складі військ Червоної армії – встановлення радянської влади (комуністичного тоталітарного режиму) та в каральних операціях придушення антибільшовицьких народних повстань.
Під час Другої світової війни 42-га гвардійська стрілецька дивізія під його командуванням узяла участь у вигнанні нацистських окупантів із м. Прилуки (іншими словами, це відновлення влади комуністичного тоталітарного режиму в Прилуках).
Він, як і всі радянські воєнноначальники того часу, несе відповідальність перед українським народом за використання підлеглих йому загороджувальних підрозділів, що примушували солдатів воювати, а також за трагедію тотальної мобілізації чоловіків, як їх називали «чорна піхота», «чорнопіджачники», «чорносвитники».
Нині вулицю перейменовано на честь Героїв Прилук.
У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, жителі Прилуччини не стоять осторонь. З перших днів проведення антитерористичної операції та з початком повномасштабної війни тисячі наших мужніх земляків відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу в лавах Збройних Сил, у прикордонних військах, добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.
За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею
та Українського інституту національної пам’яті
Продовжуємо мандрувати таким мікрорайоном Прилук як 273-й квартал (БАМ) та розповідаємо про ще дві вулиці, які змінили свої назви в процесі дерусифікації.
Вулиця А. Богунського – вулиця В. Стуса
Богунський (Шарий) Антон Савович (1899-1919) — радянський військовий діяч. Командир 1-го українського радянського (Богунського) полку (1918-1919) Червоної армії, учасник встановлення радянської влади в Україні.
Народився в с. Погоріле Вереміївської волості Золотоніського повіту Полтавської губернії в селянській родині. Закінчив Гурбинецьку педагогічну школу, Київське річкове училище. 1915 року мобілізований до російської армії. Член РСДРП(б) з травня 1917 року. Учасник війни Радянської України за підтримки РСФРР проти УНР 1917-1918 років. Керуючий справами ВУЦВК.
Від травня 1918 року за завданням «Повстанської Дев’ятки» перебував на підпільній роботі в Золотоніському повіті (нині територія Черкаської області). Від січня 1919 року очолив золотоніські повстанські загони, які вели боротьбу проти військ Директорії. Від березня 1919 – комбриг Окремої Придніпровської бригади Українського фронту. Окремі частини його Придніпровської бригади брали участь у повстанні отамана Никифора Григор’єва. Богунський був арештований і розстріляний ЧК «за дезертирство з фронту».
Ось ми й дійшли до ще одного спального мікрорайону Прилук – 273-го кварталу (БАМ). Розповідаємо про вулиці, які змінили свої назви в процесі дерусифікації.
Вулиця А. Чехова – вулиця Педагогічна
Антон Павлович Чехов (1860-1904) – російський письменник. Народився в Таганрозі в сім’ї купця. 1879 року вступив до університету Москви на медичний факультет. Протягом усього навчання Чехову доводилося всіляко підробляти: він був репетитором, співпрацював із журналами, писав гуморески.
Розповіді Чехова були вперше видані книгою в 1884 році («Казки Мельпомени»). Після закінчення інституту займається лікарською практикою. Потім Чехов здійснив довгу подорож на Сахалін. Там письменник вивчав життя засланців. Твори Чехова «На засланні», «Острів Сахалін», «Палата №6» відбивають його враження про поїздку.
1892 року Чехов купує власність у Меліхово, веде громадську діяльність. У той час були написані п’єси Чехова «Вишневий сад», «Три сестри». Твори Чехова виходять двома томами в 1899-1902, а також 1903 роках. Чехов хворів на туберкульоз, через це переїжджає до Ялти.
Влітку 1904-го відбувається загострення хвороби, через що письменник їде до Німеччини (курорт Баденвайлер) для проходження лікування, де 1904 року помирає.
Наразі вулицю перейменовано на Педагогічну.
Дана назва вулиці вибрана не дарма, адже ще з початку XIX ст. по місту діяло багато учбових закладів: пансіон П.П. Білецького-Носенка, чоловіча гімназія (нині гімназія №1 ім. Г. Вороного), жіноча гімназія (нині Прилуцький міський центр науково-технічної творчості молоді) і т.д.
Наразі в місті також діє велика кількість учбових закладів: 14 дошкільних навчальних закладів, 11 загальноосвітніх навчальних закладів, 3 позашкільні навчальні заклади, комунальна установа «Прилуцький центр професійного розвитку педагогічних працівників», комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр», комунальний заклад «Прилуцький фаховий медичний колледж» та Прилуцький фаховий технічний коледж. Педагогічні колективи даних закладів славляться своїм професіоналізмом, вміннями знаходити спільну мову зі своїми учнями та неабияким досвідом на вчительській ниві. Частина вулиці розміщена перпендикулярно до комунального закладу «Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка».
Вулиця Л. Толстого – вулиця Світанкова
Лев Миколайович Толстой (1828-1910) – російський письменник. Народився 9 вересня 1828 року в Ясній Поляні Тульської губернії у дворянській родині. У 1844 році вступив до Імператорського Казанського університету, який покинув через 2 роки. З 1851 року провів 2 роки на Кавказі, де написав трилогію: «Дитинство», «Отроцтво», «Юність». Далі брав участь у Кримській війні, після закінчення якої повернувся в Петербург.
З 1857 по 1861 роки подорожував по Європі. Повернувшись у Ясну Поляну, відкриває приватну школу для дітей.
У 1862 році одружився на Софії Берс, у них народилося 9 синів і 4 дочки. Також у нього був позашлюбний син. У 1869 році Толстой завершив книгу «Війна і мир». У 1901 році був відлучений від церкви.
Помер 20 листопада 1910 року у віці 82 років. Похований в Ясній Поляні.
Наразі вулицю перейменовано на Світанкову.
За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею
та Українського інституту національної пам’яті
Продовжуємо мандрувати таким мікрорайоном Прилук як Плискунівка та розповідаємо про вулиці, які змінили свої назви в процесі дерусифікації.
Вулиця Руська – вулиця Вербна
Назва вулиці «Руська» символізує переселення (своєрідну колонізацію міста Прилуки, як і всієї України) російського населення в час, коли існувала російська імперія, яка не визнавала українського народу, проводила асиміляторську шовіністичну політику. Іншими словами, переселення, тобто міграція населення, відбувалося за відсутності Української держави, а відповідно без української міграційної політики. Отже, назва «Руська» є імперським маркером держави-агресора та потребує перейменування.
Наразі вулицю перейменовано на Вербну.
Верба – рід дерев, кущів або напівкущів родини вербових. Взагалі, верба – одне з найулюбленіших у народі дерев. Здавна вона супроводжує людські поселення й оселі. Верби над ставом – традиційна прикмета українського села.
Продовжуємо мандрувати таким мікрорайоном Прилук як Плискунівка та розповідаємо про вулиці, які змінили свої назви в процесі дерусифікації.
Вулиця О. Герцена – вулиця Г. Сковороди
Олександр Іванович Герцен (1812-1870) – російський письменник, публіцист, літературний критик, філософ, революціонер-демократ.
У 1833 році зі срібною медаллю закінчив університет і вступив на роботу в Московську експедицію Кремлівської будови. Служба залишала йому досить вільного часу для занять творчістю. Герцен збирався видавати журнал, який мав об’єднати літературу, соціальні питання й природознавство ідеєю сенсимонізму, але в липні 1834 року він був заарештований, а у квітні 1835 року Герцен був висланий спочатку до Пермі, потім у Вятку із зобов’язанням перебувати на державній службі під наглядом місцевого начальства.
У 1852 році Олександр Герцен оселився в Лондоні. У 1853 році він заснував там «Вільну російську друкарню».
Восени 1869 року він оселився в Парижі з новими планами літературно-видавничої діяльності. У Парижі Олександр Герцен і помер 1870 року.
Наразі вулицю перейменовано на честь Григорія Сковороди.
Григорій Савич Сковорода (1722-1794) – український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики.
Початкову освіту здобув у сільській школі, навчався в дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві. У 1738 році почав навчання в Києво-Могилянській академії. З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші.